З 1 липня 2026 року в Україні починають діяти нові вимоги щодо обов’язкового вмісту біоетанолу в бензинах. Це одна з найважливіших змін для паливного ринку останніх років, яка вплине на виробників, імпортерів, мережі АЗС, логістику та кінцевого споживача.
Чи готовий ринок до нових правил, чи вистачить ресурсу, які ризики та можливості відкриває ця реформа — про це говоримо з Тарасом Миколаєнко, виконавчим директором Української асоціації виробників біоетанолу.
Експортна орієнтація vs внутрішній ринок
— Пане Тарасе, як Ви оцінюєте поточну структуру збуту українського біоетанолу: яка частка продукції експортується, а яка реалізується на внутрішньому ринку?
— На сьогодні структура збуту має яскраво виражений експортний характер. Орієнтовно 70–80% виробленого в Україні біоетанолу (а це понад 100–120 тисяч тонн щорічно) спрямовується на експорт, переважно до країн ЄС. Внутрішній ринок споживає лише незначну частину, хоча потенціал для його зростання колосальний.
— Які обсяги біоетанолу сьогодні фактично доступні для внутрішніх споживачів і чи спостерігаєте Ви тенденцію до їх зростання?
— Вітчизняні потужності здатні повністю закрити 100% потреб внутрішнього ринку навіть за умов запровадження максимальних квот на додавання біоетанолу до бензинів. Ресурс є.
Проте тенденції до суттєвого зростання пропозиції саме для внутрішніх споживачів ми поки не спостерігаємо, оскільки виробникам економічно та адміністративно вигідніше відвантажувати обсяги за кордон.
Загалом ми очікуємо до наявних 450 тисяч тонн виробництва на рік додавання ще 270 тис. тонн додаткових потужностей переробки на рік.
При цьому для внутрішнього ринку, з урахуванням збільшення частки біокомпонентів до 7% і вище, потрібно не більше 140 тис. тонн теоретично, а з урахуванням уже змішаного імпорту — не більше 80 тис. тонн.
— Як Ви оцінюєте готовність ринку до повноцінного впровадження вимог щодо додавання біоетанолу до бензинів? Чи достатньо для цього ресурсу?
— З боку виробників біоетанолу готовність максимальна — ресурсу та вільних потужностей цілком достатньо.
Питання лежить у площині готовності інфраструктури паливних операторів (нафтобаз для блендингу) та стабільності законодавчої бази. Технічно ринок може адаптуватися досить швидко, якщо правила гри будуть незмінними.
— Наскільки внутрішній ринок сьогодні є привабливим для виробників у порівнянні з експортними можливостями?
— Кожен ринок складний. Кожен — висококонкурентний. І на кожному ринку треба боротися. Але внутрішній ринок першочергово треба дерегульовувати.
— Як формується ціна на біоетанол для внутрішнього ринку порівняно з експортними контрактами?
— Експортні ціни прив’язані до європейських котирувань (наприклад, Argus або Platts).
Ціна на внутрішньому ринку також орієнтується на ці індикативи (експортний паритет), але до неї неминуче закладаються ризики та фінансові витрати, пов’язані з адмініструванням, зокрема вартість обслуговування податкових векселів.
— Яку роль у формуванні цих ринкових пріоритетів відіграють податкові та регуляторні умови?
— Вони відіграють ключову, визначальну роль. Саме регуляторні бар’єри та податкове адміністрування є тим фільтром, який розвертає український біоетанол у бік європейського кордону, замість того, щоб він працював на енергонезалежність України.
— Чи правильно ми розуміємо, що різниця в податковому режимі є одним із визначальних факторів?
— Абсолютно правильно. Експорт — це пряма і зрозуміла операція з нульовою ставкою.
Продаж на внутрішньому ринку за нульовою ставкою для блендингу вимагає оформлення та погашення авальованих податкових векселів, присутності податкових постів і несе колосальні ризики штрафів у разі найменших формальних помилок.
— Які зміни могли б зробити внутрішній ринок більш привабливим для виробників?
— По-перше, діджиталізація та спрощення контролю: заміна архаїчних податкових постів на електронний облік та систему е-Акциз.
По-друге, спрощення механізму гарантування цільового використання (векселів) для сумлінних гравців ринку пального.
Загалом треба імплементувати євродирективи, згідно з якими спирт, денатурований для виробництва нехарчової продукції (яким є біоетанол), має бути звільненим від акцизу товаром.
Податкові пости та податкові інструменти
— Які особливості чинної моделі оподаткування та адміністрування обігу біоетанолу Ви вважаєте найбільш чутливими для учасників ринку?
— Найбільш чутливими є інститут податкових постів (фізична присутність представників ДПС на виробництві та місцях блендингу) та складна процедура випуску, обігу і погашення податкових векселів.
Це заморожує обігові кошти компаній та створює постійний стрес-фактор через можливі формальні причіпки. Одна з мереж підрахувала, що застосування векселя додає близько 80 копійок на літр до вартості біоетанолу.
— Як на практиці виглядає процес закупівлі біоетанолу на внутрішньому ринку?
— Паливна компанія, щоб купити біоетанол за нульовою ставкою, повинна виписати авальований банком вексель на суму акцизу (який є величезним — понад 133 грн за 1 літр 100% спирту) та зареєструвати його.
Далі відбувається транспортування під контролем, змішування під наглядом податкового поста. Тільки після документального підтвердження факту змішування вексель погашається.
Будь-яка логістична чи паперова затримка означає ризик стягнення повної суми акцизу.
— Чи бачите Ви можливості для спрощення існуючих процедур при збереженні ефективного контролю?
— Не потрібно нічого вигадувати — треба просто імплементувати європейське законодавство і зробити біоетанол, який денатурований (у тому числі бензином), повністю безакцизною продукцією. Така продукція дуже легко контролюється — для цього достатньо одного невеликого відділу БЕБ, СБУ, НАБУ, ДБР чи Нацполу. Скільки, на вашу думку, треба людей, аби проконтролювати 10 заводів?
— Чи обговорюються в галузі альтернативні підходи до оподаткування або адміністрування, які могли б підтримати розвиток внутрішнього ринку?
— Експерти неодноразово пропонували перенести акцент контролю з процесу транспортування проміжної сировини (біоетанолу) на контроль кінцевого продукту (бензину з біокомпонентами). Також обговорюється можливість поступової відмови від вексельної форми для ліцензованих операторів з бездоганною репутацією.
— Які кроки могли б сприяти забезпеченню рівного доступу до ресурсу для різних категорій учасників ринку?
— Максимальна прозорість правил блендингу. Зараз малим та середнім мережам АЗС дуже складно інвестувати у власні бази змішування через високий поріг входу в систему акцизних складів та векселів. Спрощення адміністрування дозволить купувати біоетанол не лише гігантам ринку, а й ширшому колу операторів. І загалом, в ідеалі, можна було б брати приклад із США чи Швеції, де блендинг може здійснюватися прямо на заправках (зокрема, через спеціальні колонки-змішувачі — blender pumps).
— Якою Ви бачите оптимальну модель обігу біоетанолу в Україні?
— Європейська модель. Вона базується на сертифікатах сталого розвитку (ISCC), електронному звітуванні про рух обсягів, відсутності податкових постів і чітко працюючих квотах на скорочення викидів CO₂.
Акцент має бути на екології та прозорому цифровому обліку, а не на фіскальному тиску.
Законодавство та дедлайни 2026 року
— Як Ви оцінюєте часові рамки для адаптації ринку?
— З одного боку, відтермінування дало паливним операторам додатковий час на переобладнання нафтобаз і налаштування логістики.
З іншого боку, будь-яке відтермінування «розхолоджує» ринок. Якщо немає жорсткого дедлайну або він постійно зсувається, інвестиції у внутрішню інфраструктуру ставляться на паузу.
— Якою має бути збалансована модель ринку?
— Збалансована модель — це коли держава отримує енергонезалежність і податки з прозорого легального бензину, оператори мають стабільні та здійсненні правила блендингу без ризику мільйонних штрафів через формальності, а виробники — гарантований внутрішній ринок.
Практичні кроки вже зараз:
- Ухвалення підзаконних актів, що чітко регламентують процедуру змішування без «сірих» зон.
- Запуск електронної системи адміністрування підакцизних товарів.
- Скасування зайвого фіскального тиску (ГПЗ) для легальних виробників біопалива.
Запровадження нових норм щодо біоетанолу — це не лише технічна зміна рецептури бензину, а й тест на здатність держави сформувати сучасний, конкурентний та прогнозований паливний ринок.
Як показує позиція галузі, в Україні достатньо ресурсу та потенціалу для успішного переходу. Водночас ключовим фактором залишаються зрозумілі правила гри, сучасне адміністрування та рівні умови для всіх учасників ринку.
Саме від цього залежатиме, чи стане біоетанол драйвером енергонезалежності та розвитку внутрішнього виробництва.
