Скорочення кількості АЗС, зростання фіскального навантаження та концентрація ринку посилюють ризики для регіональної доступності пального. В умовах війни та майбутньої відбудови саме малий і середній бізнес, зокрема ветеранський, може стати ключовим елементом стабільності паливно-енергетичного ринку – за умови адаптації підходів до ліцензування.

Паливно-енергетичний сектор залишається однією з ключових складових економічної стійкості України в умовах воєнного часу та майбутньої післявоєнної відбудови. Доступність пального напряму впливає на роботу аграрного сектору, транспорту, медицини, гуманітарної логістики та місцевих економік. Саме тому будь-які структурні зміни на цьому ринку мають наслідки, що виходять далеко за межі галузі.

У цьому контексті роль малого та середнього бізнесу (МСБ) у паливному сегменті набуває особливого значення. Йдеться не лише про економічні показники, а про фізичну присутність у регіонах та здатність працювати в умовах обмежених ресурсів і швидко адаптуватися до змін попиту та логістики. За оцінками міжнародних організацій і національних аналітичних центрів, МСБ формує майже всю підприємницьку структуру України, забезпечуючи понад дві третини робочих місць і значну частину доданої вартості. У паливно-енергетичному секторі це насамперед локальні оператори АЗС, невеликі нафтобази, трейдери та транспортно-логістичні компанії.

Ринок пального під тиском: концентрація та регіональний дисбаланс

Водночас останні роки демонструють, що позиції МСБ на паливному ринку поступово слабшають. За даними галузевих досліджень, кількість автозаправних станцій в Україні, яка до війни становила близько 7,7 тис., у 2025 році утримується на рівні близько 6 тис. АЗС – майже на пʼяту частину менше, ніж до початку широкомасштабної війни.  

Найбільш відчутними ці втрати стали для прифронтових, деокупованих і сільських громад. Зростання операційних витрат, складні безпекові умови та значне фіскальне навантаження істотно звузили можливості локального бізнесу утримувати інфраструктуру. Для прикладу, запроваджені авансові внески з податку на прибуток для АЗС стимулювали великі мережі до оптимізації портфеля, але практично «витіснили» частину малих операторів, особливо там, де маржа була низькою.

Цифри ринку: яку частку реально забезпечує малий бізнес

Попри домінування великих мереж за обсягами продажів, структурно паливний ринок України лишається МСБ-орієнтованим:

• 55–60% ліцензіатів роздрібної торгівлі пальним – це малі та середні оператори (до 10–15 АЗС);
• понад 70% населених пунктів, де здійснюється продаж пального, обслуговуються саме локальними компаніями;
• у прифронтових і сільських громадах частка МСБ у фізичній доступності пального перевищує 80% – великим мережам такі локації часто нецікаві через ризики та низьку рентабельність.

Ці дані свідчать: МСБ забезпечує не лише обсяги продажів, а й територіальну присутність, безперервність постачання та базову енергетичну доступність.

Регіональний ефект і війна

Підтвердженням ролі малого бізнесу є його діяльність у 2022–2025 роках. Саме локальні АЗС і нафтобази забезпечували пальним аграріїв під час критичних сезонів, підтримували роботу комунальних підприємств і медичних закладів, брали участь у логістиці гуманітарної допомоги, а також продовжували роботу в умовах відключень електроенергії, використовуючи автономні джерела живлення.

Для багатьох громад втрата однієї локальної АЗС означає фактичну втрату доступу до пального в радіусі 30-50 км, що в умовах активних бойових дій і коливань логістики перетворюється на критичну проблему.

Ціни та ринкові тенденції у 2025 році

Окремо відзначимо актуальні тенденції 2025 року: за даними на кінець грудня, середня ціна бензину марки А-95 становить близько 58,28–63,16 грн/л, а дизельного – аналогічно в районі 58 грн/л, що подекуди значно перевищує торгові пропозиції окремих мереж.  

Ціни є відносно стабільними впродовж року, але відчутно чутливими до коливань світових ринків, курсу валют та податкової політики, що впливає на маржу і платоспроможність локальних операторів, особливо малих.

Історичні паралелі: післявоєнна Європа

Подібні виклики не є унікальними для України. Досвід країн Європи після Другої світової війни демонструє, що в періоди відбудови саме децентралізована модель паливного ринку забезпечує стійкість економіки. У Західній Німеччині в перші повоєнні роки локальні оператори АЗС і малі транспортні компанії підтримували економічну активність до повного відновлення великої енергетичної інфраструктури. Держава тоді спрощувала доступ до дозволів та заохочувала розвиток місцевого бізнесу вздовж ключових транспортних коридорів, що стало одним із чинників швидкої економічної відбудови.

Схожі підходи застосовувалися в Італії та Фінляндії, де малі оператори та кооперативи, зокрема за участі ветеранів, відігравали важливу роль у паливній і транспортній логістиці, забезпечуючи стабільність постачання й створюючи робочі місця без значного навантаження на державний бюджет.

Ветеранський бізнес: ресурс, який поки не використовується

За різними оцінками, кількість ветеранів та осіб зі статусом учасника бойових дій в Україні вже перевищує 1 млн осіб і може зростати після завершення активної фази війни. Навіть 1-2 % залучення ветеранів до підприємництва в паливному секторі означає 10–20 тис. потенційних підприємців і 5-7 тис. нових робочих місць у регіонах, що матиме мультиплікаційний економічний ефект.

Інтеграція ветеранів у малий паливний бізнес – через малі АЗС, мобільні заправні комплекси чи локальну логістику може розглядатись не як соціальна пільга, а як складова економічної стратегії.

Механізм ветеранських ліцензій для МСБ у паливно-енергетичному секторі: як це може працювати

Один із запропонованих механізмів – впровадження тимчасових ветеранських квот у ліцензійну політику:

• до 20 % нових або повторно виданих ліцензій можуть виділятися для підприємств, заснованих ветеранами;
• принцип «одна особа — одна ліцензія» забезпечує рівність можливостей;
• територіальна прив’язка – громада проживання або деокупована/прифронтова територія;
• обмеження на переуступку ліцензії протягом 3-5 років;
• обов’язкове фактичне ведення діяльності фіксується в електронному реєстрі Державної податкової служби та реєстрах ветеранів.

Такий підхід мінімізує ризики ринкових спекуляцій і створює прозору модель доступу до ринку, сприятливу для місцевих підприємців.

Працюючи кожного дня із компаніями-членами нашої Асоціації, можемо впевнено стверджувати, що МСБ у секторі забезпечує структурну стійкість паливного ринку, особливо в регіонах, і є критично важливим елементом енергетичної доступності громад. У 2025 році, попри зниження кількості АЗС загалом, саме локальні оператори підтримують функціонування ринку там, де великі мережі мають обмежені можливості. Адаптація підходів до ліцензування, поміркований фіскальний режим і підтримка МСБ, зокрема ветеранського бізнесу, можуть стати вагомим чинником збереження конкуренції та доступності пального в умовах війни та відбудови, що і стане пріоритетом діяльності Асоціації на 2026 рік.