Малий та середній бізнес завжди був фундаментом паливного ринку України. Саме локальні оператори забезпечують доступність пального у громадах, де великі мережі часто не працюють. Але сьогодні цей сегмент опинився на межі зникнення.
З 1 грудня 2024 року для кожної АЗС та точки продажу пального встановлено обов’язковий авансовий внесок з податку на прибуток — незалежно від того, чи були в конкретному місяці продажі, чи ні. Для великих компаній це може бути лише черговим рядком у звітності. Для малого бізнесу — це непосильний тягар, який часто перевищує реальні доходи.
У першому відео нашої серії ви почуєте відверту розповідь пана Руслана — підприємця, який працює в прифронтових районах Харківщини та віддалених громадах Полтавщини. Він ділиться історіями з життя бізнесу, де кожна заправка — це боротьба за виживання:
- податки більші за доходи;
- станції доводиться закривати;
- громади залишаються без доступу до пального.
Це не просто індивідуальний досвід — це дзеркало проблем усієї галузі. Несправедливі «єдині для всіх» податкові правила фактично знищують конкуренцію та позбавляють споживачів права вибору. Витіснення МСБ неминуче призведе до зростання цін, зменшення податкових надходжень і втрати робочих місць у регіонах.
У цьому відео ми ставимо питання: чи справді однакові умови для всіх — це справедливість? Чи не стають вони механізмом, що працює проти тих, хто тримає на собі ринок у найважчих умовах?
Дивіться першу частину на YouTube-каналі Асоціації та дізнайтеся:
- чому малі оператори змушені закривати бізнес, навіть дотримуючись усіх вимог;
- які реальні наслідки це має для ринку та споживачів;
- чому питання МСБ — це питання економічної безпеки України.
