Як вижити, коли правила для всіх однакові, але можливості — різні?
У третій частині серії «Несправедливі правила гри» ми розповідаємо історію підприємця пана Василя з Харківщини, який понад 30 років утримував власну родинну автозаправну станцію.
Це була не просто справа — це була сімейна справа життя.
На станції разом із ним працювали його син Олександр та донька, які підтримували батька навіть у найважчі часи. АЗС працювала безупинно, навіть у перші дні повномасштабного вторгнення, коли здавалося, що робота неможлива.
Але сьогодні ця історія — приклад того, як несправедливі податкові правила можуть поставити хрест на десятиліттях чесної праці. Через вимогу сплачувати авансовий внесок у 60 тисяч гривень родина була змушена зупинити роботу станції.
«Для великих мереж 60 тисяч — це ніщо. А для нас — це життя», — каже пан Василь.
Такі історії — не поодинокі.
Малий і середній бізнес у паливній галузі опиняється в умовах, коли єдині для всіх вимоги фактично знищують локальних операторів.
А це означає:
- втрату робочих місць у громадах;
- зменшення конкуренції на ринку;
- загрозу доступності пального для населення.
Це більше, ніж просто економічна проблема.
Це питання справедливості, рівних правил і майбутнього українського підприємництва.
Дивіться третю частину серії «Несправедливі правила гри: чому бізнес зникає з паливної карти України?» на нашому YouTube-каналі, щоб почути цю історію з перших вуст.
