Судова практика щодо авансових внесків: новий акцент у справі №160/30213/25
Колеги, ділимось ще одним показовим рішенням щодо авансових внесків з податку на прибуток для ліцензіатів роздрібної торгівлі пальним — справа №160/30213/25 (перша інстанція).
1. Позиція позивача — ТОВ «ТВІН, ЛТД»
Позивач просив суд:
- скасувати Акт камеральної перевірки №52429 від 23.09.2025;
- скасувати рішення ДПС №651 від 08.10.2025 про анулювання двох ліцензій;
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0566340411 від 13.10.2025 (штраф і зобов’язання — 132 000 грн).
Аргументи:
- діяльність фактично розпочата лише з 06.08.2025 (після укладення договору та отримання першої партії газу);
- до цього продаж пального не здійснювався;
- подвійна санкція (анулювання ліцензій + штраф) є непропорційною.
2. Позиція ГУ ДПС у Дніпропетровській області
- станом на 01.06.2025 у позивача було два місця роздрібної торгівлі пальним, внесені до Єдиного реєстру ліцензіатів;;
- відповідно до пп. 141.14.1 та 141.14.2 ПКУ — обов’язок сплатити 120 000 грн до 20.06.2025 (по 60 000 грн за кожне місце);
- сплата відбулася лише 20.08.2025 та 19.09.2025, що підтверджує факт несвоєчасної сплати;
- закон не передбачає винятків щодо сплати авансового внеску залежно від фактичного ведення діяльності — він нараховується за сам факт наявності ліцензії та внесення місця торгівлі до реєстру.
Позиція суду
Суд дослідив матеріали, електронні докази та встановив:
• факт укладення договору поставки та початку діяльності позивача з 06.08.2025;
• факт несвоєчасної сплати авансових внесків (затримка на 61 та 91 день);
• правомірність складання Акту перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення відповідно до ст.124 ПКУ.
• Щодо Акту камеральної перевірки: Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання його протиправним.
Аргументація:
• акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС України;
• він не породжує юридичних наслідків для платника податків, а лише є носієм доказової інформації;
• оцінка акта може надаватися судом лише у спорі щодо рішень, прийнятих на його підставі (аналогічні висновки містяться у постановах КАС ВС від 07.12.2021 у справі №826/17875/18 та від 22.04.2021 у справі №640/8578/19).
Щодо рішень ДПС про анулювання ліцензій та податкового повідомлення-рішення:
Суд розглядав їх як такі, що породжують юридичні наслідки. Саме вони є предметом спору.
• Суд визнав, що позивач дійсно сплатив авансові внески із запізненням (20.08.2025 та 19.09.2025 замість 20.06.2025).
• Відповідач мав право застосувати штрафні санкції відповідно до п.124.1 ПКУ.
• Питання анулювання ліцензій суд оцінював крізь призму того, чи є «несвоєчасна сплата» рівнозначною «несплаті».
Ключовий акцент:
Суд відмовив позивачу лише в частині вимоги щодо Акту перевірки, оскільки він не може бути самостійним предметом спору. Натомість щодо рішень ДПС (анулювання ліцензій та податкове повідомлення-рішення) суд розглядав їх по суті, визнаючи, що саме вони створюють правові наслідки і можуть бути оскаржені.
Суд зосередився на тлумаченні формулювання пп. 141.14.1 ПКУ:
«платники податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, сплачують…»
Тобто — з якого моменту особа вважається такою, що здійснює торгівлю?
Суд звернувся до визначень Закону
- Податковий кодекс України
- Закон України №3817-IX
У ст. 1 Закону №3817-IX роздрібна торгівля пальним — це:
діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального…
Тобто необхідна сукупність дій:
- придбання/отримання пального
- подальша реалізація або відпуск
Суд зробив важливий акцент:
Сам факт наявності ліцензії ≠ автоматичне здійснення торгівлі.
Додатковий важливий висновок суду
Спір стосується податку на прибуток, а не акцизу.
Отже, визначальним є факт отримання доходу (початок продажу).
Авансовий внесок — це сплата наперед, але він пов’язаний із наявністю діяльності, яка формує базу оподаткування.
Щодо Акту перевірки
Суд відмовив у скасуванні Акту камеральної перевірки, оскільки:
- Акт не є рішенням суб’єкта владних повноважень;
- не створює самостійних юридичних наслідків;
- може оцінюватися лише в межах спору щодо ППР або інших рішень.
Чому це рішення важливе для ринку?
- Суд фактично розмежував:
- наявність ліцензії
- фактичне здійснення торгівлі
- Вперше настільки чітко проаналізовано взаємозв’язок:
- норм ПКУ
- визначень Закону №3817-IX
- природи податку на прибуток
- Суд прямо зазначив, що законодавець говорить не просто про «кожне місце», а про платників, які здійснюють торгівлю.
Що далі?
Це рішення — перша інстанція. Попереду апеляція.
Але вже зараз воно формує аргументаційну базу для ліцензіатів, які:
- отримали ліцензію,
- але фактично ще не розпочали продаж пального.
Колеги з роздрібної торгівлі пальним,
у наших реаліях час — це стратегічний ресурс, а судова практика змінюється швидше, ніж встигають оновлюватися внутрішні процедури компаній. Саме тому важливо не просто знати про нові рішення, а системно отримувати професійну аналітику та експертні роз’яснення щодо їх практичного застосування.
Запрошуємо вас поділитися своєю позицією: чи достатньо вам сьогодні інформаційної підтримки для прийняття управлінських рішень? Які наслідки подібних судових кейсів ви вже відчуваєте у своїй роботі? Будемо раді вашій професійній оцінці та відкриті до фахової дискусії щодо практичних наслідків для бізнесу.
А ще більше подібних кейсів ви знайдете на аналітичному каналі «Вітер податкових змін» Тетяни Потопальської, яка системно супроводжує питання ліцензування та авансових внесків для паливного ринку.
