Асоціація «Паливно-енергетичного бізнесу» взяла участь у зустрічі в. о. Голови Державної податкової служби України Лесі Карнаух із представниками бізнес-спільноти.

Головною темою зустрічі стали проблеми підприємств, які зазнали руйнувань, пошкодження майна, втрати товарів або зупинення діяльності внаслідок російських атак.

Учасники обговорили, як бізнесу фіксувати завдані збитки, відновлювати втрачені документи, повідомляти податкові органи про наслідки обстрілів та скористатися передбаченими законом механізмами податкової підтримки.

Окрему увагу приділили спрощенню комунікації з ДПС. Йдеться про те, щоб інформація про пошкоджений бізнес надходила до податкової служби не лише від самого платника, а й з реєстрів ДСНС, МВС, інших державних органів та органів місцевої влади.

Це має зменшити кількість додаткових запитів до підприємств у період, коли їхні працівники зайняті ліквідацією наслідків атаки та відновленням роботи. Окрема позначка в інформаційних системах ДПС також має забезпечити єдиний підхід до постраждалого платника в усіх підрозділах служби.

Важливий принцип, озвучений під час зустрічі: якщо після руйнування активів, втрати товарів або зупинення виробництва у підприємства падають обсяги реалізації, прибутковість, податкове навантаження чи чисельність працівників, таке погіршення показників не повинно автоматично ставати підставою для запитів або контрольних заходів.

Також було розглянуто механізм підтвердження неможливості своєчасного виконання податкових обов’язків через наслідки війни. Якщо підприємство фізично не може своєчасно сплачувати податки, подавати звітність або виконувати інші обов’язки, воно може подати до ДПС заяву та підтвердні документи для застосування передбаченої законом процедури.

Цей інструмент, який бізнес часто називає «податковими канікулами», не є автоматичним скасуванням податків. Йдеться про спеціальну процедуру, яка дає змогу врахувати реальні обставини постраждалого платника та відтермінувати виконання окремих податкових обов’язків у визначеному порядку.

Для Асоціації ця логіка є принциповою: наслідки війни не можна оцінювати за формальними показниками мирного часу. Водночас різні галузі мають різні умови відновлення, тому поряд із загальними механізмами підтримки потрібні адресні рішення для найбільш уразливих секторів.

Один із таких секторів – паливна інфраструктура прифронтових територій. У громадах, де стаціонарні АЗС знищені, пошкоджені або їх експлуатація стала небезпечною, проблема не обмежується фіксацією збитків. Громада має зберегти безперервний доступ до пального.

Саме тому Асоціація «Паливно-енергетичного бізнесу» послідовно відстоює запровадження окремого тимчасового правового механізму для паливної інфраструктури прифронтових та високоризикових регіонів.

Такий механізм має поєднати два взаємопов’язані рішення: тимчасове припинення сплати авансового внеску з податку на прибуток для АЗС, які фактично не працюють через пошкодження або відновлюються, та можливість тимчасово відновити постачання пального через пересувні паливозаправні пункти.

Асоціація відзначає конструктивну робочу комунікацію з Державною податковою службою. Важливо, що у питаннях підтримки пошкоджених АЗС і тимчасового забезпечення пальним прифронтових громад позиції АПЕБ та ДПС значною мірою збігаються.

Зокрема, ДПС раніше вже зверталася до Міністерства фінансів України з пропозицією щодо можливості несплати авансових внесків з податку на прибуток ліцензіатами, які фактично не здійснюють реалізацію пального, зокрема через перебування на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях.

Ця пропозиція поки не отримала необхідної підтримки Міністерства фінансів, адже за чинними правилами обов’язок сплати пов’язаний із самою наявністю чинної ліцензії. Тому остаточне врегулювання цього питання потребує відповідних змін до законодавства.

Друга частина механізму – можливість ліцензованих операторів оперативно відновлювати постачання пального в громадах, де стаціонарна інфраструктура втрачена, через пересувні, мобільні або автоматизовані паливозаправні пункти.

Для Асоціації від самого початку було принциповим: таке рішення не повинно ставати альтернативою легальному ринку чи інструментом послаблення державного контролю.

Йдеться виключно про чітко визначений, адресний і тимчасовий механізм для добросовісних операторів, які вже мають чинні ліцензії та через наслідки війни втратили можливість працювати на стаціонарному об’єкті.

Позиція ДПС у цій частині кореспондує з підходом, який пропонує бізнес. Державна податкова служба вбачає можливість запровадження спеціального тимчасового механізму роздрібної торгівлі пальним через пересувні паливозаправні пункти лише для суб’єктів господарювання, які вже мають чинну ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

Водночас такий механізм має діяти лише на територіях можливих та активних бойових дій. Це не загальна легалізація пересувних чи автоматизованих АЗС по всій Україні, а антикризове рішення для територій, які втратили паливну інфраструктуру.

Для швидкого запуску пропонується декларативний механізм замість повного переоформлення чинної ліцензії. Оператор має подавати до органу ліцензування декларацію про використання пересувної АЗС із зазначенням реквізитів ліцензії, державних номерних знаків транспортних засобів, даних про РРО та інших ідентифікаційних відомостей.

При цьому спрощення процедури не означає послаблення контролю. Мають зберігатися вимоги щодо ліцензування, безпеки, фіскального й акцизного обліку, походження та якості пального, а також контролю за фактичним місцем роботи.

ДПС також підтверджує наявність технічної можливості забезпечити повну фіскалізацію торгівлі пальним через пересувні об’єкти. Спеціалізовані РРО, призначені для відпуску пального, можуть бути зареєстровані на пересувну господарську одиницю.

Отже, мобільні АЗС можуть бути легальним і контрольованим інструментом, а не «сірою зоною» паливного ринку. Для цього потрібно не скасовувати правила, а створити окремий правовий маршрут для роботи в умовах, для яких чинне регулювання не було розраховане.

Для прифронтових громад це питання значно ширше за інтереси окремого оператора. Пальне в умовах війни – це робота екстрених служб, генераторів, комунального транспорту, підприємств, аграріїв, критичної інфраструктури та здатність самої громади зберігати життєздатність після чергової атаки.

Саме тому механізм резервного паливного забезпечення має бути створений до виникнення дефіциту, а не після того, як стаціонарна мережа вже перестала працювати.

Державна податкова служба також висловила готовність долучитися до опрацювання відповідного законопроєкту, якщо питання використання мобільних, пересувних або модульних заправних пунктів у прифронтових регіонах буде винесено на законодавчий рівень.

Для Асоціації це означає, що дискусія поступово переходить від питання «чи потрібен такий механізм?» до питання «яким саме він має бути?»

На цьому етапі важливо зберегти баланс: рішення має бути тимчасовим, адресним і контрольованим державою, але водночас реально придатним для практичного застосування бізнесом у громадах, які щодня живуть під ризиком нових атак.

Асоціація «Паливно-енергетичного бізнесу» продовжить роботу з державними органами, щоб постраждалий бізнес отримував зрозумілий і доступний механізм взаємодії з ДПС, а паливна інфраструктура прифронтових територій – законні умови для роботи і відновлення.