Росія послідовно знищує паливну інфраструктуру України. Після ударів по нафтопереробних підприємствах, великих нафтобазах та інших стратегічних об’єктах ворог переходить до точкових атак на автозаправні станції, локальні склади пального та менші об’єкти, що забезпечують пальним окремі громади й регіони.

Тобто сьогодні маємо справу вже не з поодинокими випадками пошкодження майна, а з новим етапом системного знищення паливної інфраструктури. Для регіональних операторів це означає ризик одночасної втрати будівель, резервуарів, паливороздавального обладнання, інженерних мереж, генераторів, транспортних засобів, запасів пального та самої можливості продовжувати діяльність.

У таких умовах бізнесу необхідно розуміти не лише те, як зафіксувати наслідки атаки, а й на яку компенсацію він може розраховувати, які програми доступні для відновлення об’єкта та які з них фактично не враховують специфіку паливної галузі.

Ми проаналізували чинні державні та міжнародні механізми й підготувала практичний алгоритм для підприємств, майно яких пошкоджене або знищене внаслідок обстрілу.

Головний висновок аналізу: в Україні вже існує декілька інструментів підтримки, але жоден із них не забезпечує швидкого та повного відшкодування всіх втрат паливного підприємства. Частина програм працює лише за умови попереднього приєднання, частина передбачає повернення коштів, а частина взагалі не поширюється на звичайні АЗС.

Після обстрілу бізнес має діяти одночасно у трьох напрямах

Підприємству потрібно паралельно:

• забезпечити безпеку людей та об’єкта;
• сформувати повний пакет доказів;
• запустити всі доступні компенсаційні й відновлювальні механізми.

Не варто чекати завершення одного процесу, щоб розпочати інший. Звернення до поліції, страховика, Експортно-кредитного агентства, банку та Міжнародного реєстру збитків можуть відбуватися паралельно, хоча кожен із цих механізмів має окремі умови й перелік документів.

Перші дії підприємства після атаки

Насамперед потрібно припинити роботу пошкодженого об’єкта, організувати евакуацію та обмежити доступ до небезпечних ділянок. Необхідно викликати ДСНС і поліцію, а за наявності постраждалих — екстрену медичну допомогу.

Для АЗС, нафтобаз і паливних складів додатково потрібно, якщо це можливо без ризику для людей:

• припинити приймання та відпуск пального;
• знеструмити пошкоджене обладнання;
• перекрити технологічні системи;
• локалізувати витік;
• не допустити потрапляння нафтопродуктів у ґрунт, каналізацію або водойми;
• окремо зафіксувати екологічні наслідки;
• зберегти інформацію про фактичні залишки пального до події.

Не слід переміщувати уламки, пошкоджене обладнання та інші речові докази до прибуття компетентних служб, крім випадків, коли це необхідно для порятунку людей, гасіння пожежі або запобігання подальшій небезпеці.

Будь-які невідкладні роботи, що змінюють стан об’єкта, необхідно фіксувати на фото та відео.

Які документи потрібно отримати

Підприємство має подати заяву до поліції та отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. У документах повинні бути правильно зазначені:

• дата й орієнтовний час події;
• точна адреса;
• найменування підприємства;
• характер пошкоджень;
• обставини атаки;
• наявність пожежі, вибуху, ударної хвилі або падіння уламків.

За наявності пожежі, руйнування, вибуху чи витоку небезпечних речовин потрібно отримати акт, довідку або інший документ ДСНС.

За можливості варто також отримати документи місцевої влади, військової адміністрації або комісії, яка проводила обстеження об’єкта.

Що саме потрібно зафіксувати

Необхідно провести детальну фото- та відеофіксацію:

• будівель і споруд;
• резервуарів;
• паливороздавальних колонок;
• насосів і трубопроводів;
• генераторів;
• касового та серверного обладнання;
• транспортних засобів;
• запасів пального;
• вирв, уламків і слідів вибуху;
• наслідків пожежі;
• забруднення ґрунту або води.

Для паливного бізнесу важливо зберегти не лише зображення, а й дані:

• рівнемірів;
• систем автоматичного обліку;
• РРО або ПРРО;
• відеоспостереження;
• телеметрії;
• змінних звітів;
• товарно-транспортних накладних;
• бухгалтерського й акцизного обліку.

Керівнику підприємства доцільно створити внутрішню комісію, провести інвентаризацію та скласти акт щодо кожного пошкодженого або знищеного активу.

Після первинної фіксації необхідно провести технічне обстеження та професійну оцінку прямого реального збитку.

Фіксувати потрібно всі втрати, навіть якщо конкретна програма їх не компенсує

Підприємство має окремо облікувати:

• нерухоме майно;
• резервуари та технологічні системи;
• виробниче обладнання;
• інженерні мережі;
• транспорт;
• пальне;
• товарні залишки;
• витрати на аварійні роботи;
• демонтаж;
• утилізацію;
• екологічне очищення;
• ремонт;
• простій;
• недоотриманий дохід.

Це важливо, оскільки різні програми охоплюють різні види втрат. Те, що не компенсується ЕКА, може бути заявлено страховикові або включено до міжнародної вимоги.

Щодо кожного об’єкта доцільно створити окреме «досьє збитків», у якому зберігатимуться всі акти, фотографії, документи поліції та ДСНС, технічні висновки, оцінка, документи про право власності й підтвердження вартості.

Які програми сьогодні доступні паливному бізнесу

1. Програма ЕКА: працює лише для майбутніх випадків

З 1 січня 2026 року діє державна програма часткової компенсації вартості майна суб’єктів господарювання, пошкодженого або знищеного внаслідок збройної агресії РФ. Її адмініструє Експортно-кредитне агентство України.

Важливо розуміти основну умову: програма не компенсує збитки, які підприємство вже мало до вступу.

Щоб отримати виплату, бізнес повинен:

1. стати учасником програми до настання події;
2. заздалегідь включити конкретне майно до програми;
3. сплатити встановлений внесок;
4. на дату атаки залишатися учасником програми.

Якщо АЗС була знищена до приєднання підприємства, оформити участь після обстрілу й отримати компенсацію за цей випадок неможливо. Програма спрямована на покриття можливих майбутніх пошкоджень.

На яких територіях вона діє

Механізм поширюється на майно, розташоване у:

• Дніпропетровській;
• Донецькій;
• Запорізькій;
• Миколаївській;
• Одеській;
• Полтавській;
• Сумській;
• Харківській;
• Херсонській;
• Чернігівській областях.

Винятком є тимчасово окуповані території, для яких не визначена дата завершення окупації.

Перелік охоплює значну частину регіонів, у яких паливна інфраструктура сьогодні працює під найбільшим ризиком.

Яке майно охоплюється

До програми можна включити майно, яке належить підприємству на праві власності та використовується в його основній діяльності:

• будівлі та споруди;
• окремі приміщення;
• виробниче обладнання;
• інженерні мережі та комунікації.

Для паливного підприємства це можуть бути будівля операторної, навіс, паливороздавальні колонки, насоси, генератори, системи автоматизації та інше обладнання — за умови належно оформленого права власності.

Водночас програма прямо не охоплює:

• пальне;
• товарні запаси;
• транспортні засоби;
• недоотриманий дохід;
• упущену вигоду;
• збитки від простою.

Це є суттєвим обмеженням для АЗС, оскільки вартість втраченого пального, спеціалізованого транспорту та вимушеного простою може становити значну частину загального збитку.

Окремо підприємству потрібно перевірити юридичний статус резервуарів, трубопроводів та іншого технологічного устаткування: чи оформлені вони як самостійне обладнання, складова споруди або частина нерухомого об’єкта.

Вартість участі та ліміт виплати

Учасник самостійно визначає суму ймовірного збитку щодо кожного об’єкта в межах його вартості.

Внесок становить 0,5% загальної заявленої суми ймовірного збитку. Сукупний внесок обмежується 0,5% максимального ліміту компенсації.

Максимальний сукупний розмір компенсації становить до 30 млн грн на одного суб’єкта господарювання протягом усього строку дії програми. Виплата при цьому не може перевищувати підтверджений прямий реальний збиток.

Отже, сплата 0,5% не означає автоматичного отримання 30 млн грн. Розмір виплати залежатиме від:

• заявленої суми ймовірного збитку;
• підтвердженого прямого збитку;
• вартості майна;
• отриманих страхових та інших виплат;
• загального ліміту програми.

Як отримати виплату

Після пошкодження учасник має провести технічне обстеження й оцінку, отримати документи поліції та ДСНС і забезпечити внесення передбачених матеріалів до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна.

Лише після цього подається заява до ЕКА разом із визначеним пакетом документів, зокрема довідкою про відсутність податкової заборгованості.

Заява розглядається протягом 30 календарних днів. Строк може бути продовжений ще на 30 днів. Подання заяви також означає відступлення державі права вимоги до РФ у частині збитку, який буде компенсовано.

Оцінка АПЕБ

Для паливного бізнесу програма ЕКА є корисним, але обмеженим механізмом.

Вона може частково захистити майно підприємства від майбутніх атак, однак:

• не поширюється на вже завдані збитки;
• діє лише на визначених територіях;
• охоплює не всі активи АЗС;
• не компенсує пальне, транспорт і простій;
• має ліміт 30 млн грн, якого може бути недостатньо для відновлення повністю знищеного об’єкта;
• вимагає попереднього оформлення участі.

Отже, програма справді може працювати для АЗС, але лише як один із елементів захисту, а не як повноцінне відшкодування всіх можливих втрат.

2. Компенсація страхової премії: працює як здешевлення страхування

Постанова КМУ №1541 передбачає ще один механізм — часткову компенсацію страхової премії за договорами страхування від воєнних ризиків. Чинна редакція постанови діє з 30 січня 2026 року.

Це не виплата за пошкоджене майно. Держава частково компенсує підприємству вартість страхового поліса, а сам страховий випадок надалі врегульовує страхова компанія.

Для паливної галузі такий інструмент може бути корисним через високу вартість страхування воєнних ризиків. Але перед укладенням договору потрібно перевірити, чи охоплює він:

• пряме влучання;
• уламки;
• пожежу;
• вибух;
• ударну хвилю;
• резервуари;
• технологічне обладнання;
• запаси пального;
• екологічні наслідки;
• перерву в діяльності.

Назва «страхування від воєнних ризиків» сама по собі не гарантує, що поліс охоплює всі характерні для АЗС втрати.

Оцінка АПЕБ

Компенсація премії працює лише там, де бізнес спочатку може знайти страховика, готового прийняти відповідний ризик.

3. Страхова виплата: працює лише в межах конкретного договору

Якщо підприємство вже має чинний поліс, після атаки необхідно негайно повідомити страховика у строк і спосіб, установлені договором.

До огляду не слід демонтувати чи утилізувати пошкоджене майно без погодження зі страховою компанією, крім невідкладних робіт із порятунку людей та запобігання подальшим збиткам.

Потрібно розрізняти:

• компенсацію страхової премії державою;
• страхову виплату за пошкодження.

Це дві окремі процедури. Держава може частково компенсувати витрати на поліс, але розмір і підстави виплати після атаки визначатиме страховик відповідно до договору.

Для паливного бізнесу страховий механізм потенційно може охопити більше видів втрат, ніж ЕКА, зокрема пальне, транспорт або перерву в діяльності. Проте це залежить виключно від конкретного договору і головна задача це знайти страховика, який погодиться застрахувати ваші обʼєкти.

4. «Доступні кредити 5–7–9%»: кошти на відновлення, але не компенсація

Підприємство може розглядати державні програми здешевлення кредитів як джерело фінансування ремонту, придбання обладнання або відновлення діяльності.

Чинний порядок передбачає державну підтримку через уповноважені банки у формі компенсації процентних ставок та, в окремих випадках, кредитних гарантій. Остаточне рішення про кредитування приймає банк з урахуванням фінансового стану, кредитної історії, платоспроможності та забезпечення позичальника.

Кредитні кошти можуть бути використані, залежно від погоджених банком умов, для:

• ремонту будівель;
• придбання обладнання;
• відновлення електропостачання;
• придбання генераторів;
• заміни колонок і насосів;
• відновлення технологічних систем;
• фінансування інших інвестиційних потреб.

Оцінка АПЕБ

Кредитування може бути доступним для підприємства, яке зберігає дохід і здатне обслуговувати борг.

Але кредит не є компенсацією: його потрібно повертати. Для повністю знищеної АЗС, яка не працює, не має доходу й водночас несе витрати на охорону, демонтаж, екологічну безпеку та податки, цей інструмент може бути практично недоступним.

Таким чином, пільговий кредит здатний допомогти частково пошкодженому та фінансово стійкому бізнесу, але не замінює державної підтримки у випадку повної втрати об’єкта.

5. Гранти для переробної промисловості: для звичайної АЗС не працюють

Державна програма грантів для переробних підприємств передбачає фінансування створення, розвитку та відновлення виробництв, які провадять діяльність за видами економічної діяльності секції C «Переробна промисловість».

Для підприємств, які оновлюють основні засоби виробництва, знищені або пошкоджені внаслідок російської агресії, гранична сума гранту може становити до 16 млн грн, але не більше розміру завданого збитку. Програма передбачає співфінансування з боку отримувача.

Чи може скористатися паливний бізнес

Звичайна діяльність АЗС із роздрібної торгівлі пальним не належить до секції C «Переробна промисловість». Тому відновити за цим грантом операторну, навіс, колонки або резервуарний парк звичайної роздрібної АЗС не можна.

Програма може розглядатися лише підприємствами, які фактично провадять допустиму виробничу діяльність за секцією C, а грантовий проєкт стосується створення, розвитку або оновлення саме виробничих потужностей.

Тому некоректно стверджувати, що грант автоматично доступний:

• будь-якому виробнику мастильних матеріалів;
• будь-якому підприємству, яке працює з нафтопродуктами;
• будь-якому підприємству, яке має КВЕД, пов’язаний із переробкою.

Необхідно перевіряти основний і фактичний вид діяльності, виробничий процес, КВЕД, статус заявника та призначення обладнання.

Оцінка АПЕБ

Для роздрібного сегмента паливного ринку ця програма фактично не працює. Вона може бути корисною лише окремим підприємствам паливно-енергетичної сфери, які відповідають критеріям переробної промисловості та відновлюють саме виробничі основні засоби.

6. Міжнародний реєстр збитків RD4U: працює для фіксації вимоги, але не дає коштів зараз

Юридичні особи можуть подавати вимоги до Міжнародного реєстру збитків за категорією C3.1 «Пошкодження, знищення або втрата активів».

За цією категорією можна заявляти:

• пошкодження, знищення або втрату активів;
• втрачений прибуток, пов’язаний із втратою активів;
• повну втрату бізнесу;
• інші прямі витрати, що виникли внаслідок пошкодження або втрати активів.

Поняття активу для цієї категорії є ширшим, ніж перелік майна у програмі ЕКА. Воно може охоплювати матеріальні та нематеріальні активи, які відображаються у фінансовій звітності підприємства.

Для паливного підприємства це створює можливість заявити не лише будівлю та обладнання, а й, за наявності належних доказів:

• пальне;
• товарні запаси;
• транспорт;
• інші активи;
• втрату прибутку;
• прямі додаткові витрати.

Якщо вимога стосується виключно інфраструктурного об’єкта, потрібно окремо перевірити застосовність категорій C1.1 або C1.2.

Важливо розуміти, що Міжнародний реєстр зараз не виплачує компенсацію. Його завдання — прийняти та зафіксувати вимогу для її подальшого розгляду майбутнім міжнародним компенсаційним механізмом.

Отримання страхової, державної або іншої допомоги не виключає подання вимоги, але всі отримані виплати потрібно зазначати, щоб уникнути подвійного відшкодування одного збитку.

Оцінка АПЕБ

Для паливного бізнесу RD4U є важливим і найбільш широким механізмом документування збитків. Але він не забезпечує коштів, необхідних для ремонту АЗС або відновлення постачання пального сьогодні.

Тому міжнародну вимогу потрібно подавати паралельно з пошуком поточного фінансування.

7. Місцеві й донорські програми: можуть допомогти, але не є системним рішенням

Підприємствам варто перевіряти:

• місцеві програми підтримки;
• обласні програми відновлення;
• гранти міжнародних партнерів;
• програми енергостійкості;
• фінансування генераторів і систем накопичення;
• допомогу на релокацію;
• програми підтримки роботодавців.

Однак такі можливості зазвичай мають обмежений бюджет, короткі строки подання, територіальні критерії та вузьке цільове призначення.

Для АЗС і нафтобаз більшість таких програм не створена спеціально, тому можливість участі потрібно перевіряти в кожному випадку окремо.

Які програми реально працюють для паливного бізнесу

Проведений аналіз дозволяє розподілити наявні інструменти на три групи.

Можуть працювати

Програма ЕКА — якщо підприємство приєдналося до неї до події, майно розташоване у визначеному регіоні та відповідає встановленому переліку.

Страхування воєнних ризиків — якщо існує доступний страховий продукт, а договір охоплює відповідне майно та конкретний ризик.

Компенсація страхової премії — як спосіб частково здешевити придбання страхового захисту.

RD4U — для документування повного обсягу втрат і формування міжнародної вимоги.

Працюють частково

Пільгове кредитування — може допомогти підприємству, яке зберігає платоспроможність, але не розв’язує проблему відновлення повністю знищеного бізнесу без доходу.

Місцеві та донорські програми — можуть надати окремі види підтримки, але не є гарантованими та системними.

Для звичайної АЗС фактично не працюють

Гранти для переробної промисловості — не поширюються на роздрібну торгівлю пальним і не можуть вважатися програмою відновлення мережі АЗС.

Практична схема дій підприємства

Головна проблема: держава досі не має окремої програми відновлення паливної інфраструктури

Наявні інструменти важливі, але вони не утворюють цілісної системи відновлення АЗС, нафтобаз і локальних складів пального.

Програма ЕКА працює лише наперед і не охоплює всіх активів. Страхування залишається дорогим і доступним не для кожного регіону. Кредити потрібно повертати. Виробничі гранти не поширюються на звичайні АЗС. Міжнародний реєстр не надає фінансування зараз.

Водночас пошкоджене підприємство повинно фінансувати:

• демонтаж;
• охорону;
• екологічну безпеку;
• очищення території;
• збереження документації;
• відновлення електро- і технологічних мереж;
• виплати працівникам;
• фіксовані податкові й адміністративні зобов’язання.

Окремою проблемою залишається авансовий внесок із податку на прибуток за місце роздрібної торгівлі пальним. Об’єкт може бути знищений, не працювати й не мати доходу, але підприємство продовжує стикатися із зобов’язаннями, пов’язаними з його ліцензійним і податковим статусом.

За таких умов пропозиція відновлювати знищену АЗС переважно кредитним коштом не може вважатися достатньою державною підтримкою.

Позиція АПЕБ

Асоціація «Паливно-енергетичного бізнесу» вважає, що цілеспрямоване знищення локальної паливної інфраструктури потребує окремої відповіді держави.

Йдеться не лише про втрати окремих власників. Ворог послідовно зменшує фізичну можливість доставляти, зберігати та реалізовувати пальне у громадах, насамперед у прифронтових регіонах.

Тому державна політика має передбачати:

• окрему програму відновлення пошкоджених АЗС і паливних об’єктів;
• швидку часткову компенсацію витрат на ремонт;
• доступне страхування воєнних ризиків;
• компенсацію витрат на ліквідацію розливів та екологічних наслідків;
• грантовий інструмент для відновлення локальної паливної інфраструктури;
• пільгове кредитування без надмірних вимог до забезпечення;
• призупинення авансового внеску для зруйнованих і фактично непрацюючих АЗС;
• податкові канікули на період відновлення;
• підтримку мобільних та резервних рішень постачання пального;
• окремі умови для підприємств, що продовжують роботу у прифронтових громадах.

Поки така система не створена, бізнесу необхідно використовувати всі доступні механізми одночасно: заздалегідь приєднуватися до програми ЕКА, перевіряти можливість страхування, готувати внутрішні алгоритми фіксації збитків, резервно зберігати технічні й облікові дані та документувати кожну втрату для майбутньої міжнародної компенсації.