Асоціація «Паливно-енергетичного бізнесу» (АПЕБ) розпочала серію відеорозслідувань «Несправедливі правила гри», присвячену критичному впливу податкового регулювання, зокрема, запровадження фіксованих авансових внесків з податку на прибуток, на малий та середній бізнес (МСБ) у паливній галузі.
Цей проєкт має на меті винести на новий рівень суспільної та політичної дискусії проблеми підприємців, які працюють у прифронтових та віддалених регіонах, де кожна АЗС — це не лише бізнес, а й елемент життєзабезпечення громади.
З 1 грудня 2024 року фіксований авансовий внесок став непосильним тягарем. У той час як для великих мереж це черговий рядок у звітності, для МСБ — це загроза повного закриття.
Нижче ви можете переглянути перші три відео з серії, в яких реальні підприємці діляться своїми історіями:
ЧАСТИНА 1: Руслан. Податки більші за доходи
Малий та середній бізнес завжди був фундаментом паливного ринку України. Саме локальні оператори забезпечують доступність пального у громадах, де великі мережі часто не працюють. Але сьогодні цей сегмент опинився на межі зникнення.
У першому відео ви почуєте відверту розповідь пана Руслана — підприємця, який працює в прифронтових районах Харківщини та віддалених громадах Полтавщини. Він ділиться історіями з життя бізнесу, де кожна заправка — це боротьба за виживання:
- податки більші за доходи;
- станції доводиться закривати;
- громади залишаються без доступу до пального.
У цьому відео ми ставимо питання: чи справді однакові умови для всіх — це справедливість? Чи не стають вони механізмом, що працює проти тих, хто тримає на собі ринок у найважчих умовах?
Дивіться першу частину: «Несправедливі правила гри: чому бізнес зникає з паливної карти України?»
ЧАСТИНА 2: Олександр. Ціна фіскального тиску
Паливний ринок України продовжує змінюватися під тиском нових податкових і регуляторних норм. Для великих мереж це виклик, але для малих і середніх операторів — питання виживання.
У другій частині нашої відеосерії ми знайомимо вас з історією підприємця пана Олександра, який працює у Харківській області. Через несправедливі податкові умови він уже був змушений закрити дві заправки. Це означає:
- втрату 14 робочих місць для людей у невеликих громадах;
- втрати для місцевих громад, які залишилися без важливої інфраструктури.
У відео пан Олександр відверто розповідає, чому малі компанії не можуть витримати однакових зобов’язань із великими мережами, та які наслідки має таке регулювання для місцевих громад і всієї галузі.
Дивіться другу частину: «Несправедливі правила гри: чому бізнес зникає з паливної карти України?»
ЧАСТИНА 3: Василь. Закриття сімейної справи життя
Як вижити, коли правила для всіх однакові, але можливості — різні?
У третій частині серії ми розповідаємо історію підприємця пана Василя з Харківщини, який понад 30 років утримував власну родинну автозаправну станцію. Його АЗС працювала безупинно, навіть у перші дні повномасштабного вторгнення.
Але сьогодні ця історія — приклад того, як несправедливі податкові правила можуть поставити хрест на десятиліттях чесної праці. Через вимогу сплачувати авансовий внесок у 60 тисяч гривень родина була змушена зупинити роботу станції.
«Для великих мереж 60 тисяч — це ніщо. А для нас — це життя», — каже пан Василь.
Це більше, ніж просто економічна проблема. Це питання справедливості, рівних правил і майбутнього українського підприємництва.
Дивіться третю частину: «Несправедливі правила гри: чому бізнес зникає з паливної карти України?»
ЧАСТИНА 4: Олена. Не забирайте в нас останнє
Ця історія — не просто про податки. Це історія про тих, хто працював попри все.
У четвертій частині серії ми знайомимо вас із пані Оленою, операторкою АЗС, яка понад 10 років працює у мережі з більш ніж 20-річною історією.
Її станція пережила окупацію, обстріли та відсутність світла, але не витримала нового податкового навантаження.
- Одна станція понад рік працювала на генераторі, щоб забезпечувати пальним військових і місцеве населення.
- Після введення авансового внеску вони змушені були зачинити станцію, бо почали працювати у мінус.
Пані Олена говорить відверто: «Просимо — не забирайте в нас останнє». У деяких регіонах ці заправки — єдині, і їхнє закриття є загрозою для військових та місцевого населення.
Дивіться четверту частину: «Несправедливі правила гри: чому бізнес зникає з паливної карти України?»
ЧАСТИНА 5: Андрій. Дайте нам вижити
26 років тому на місці пустиря пан Андрій збудував автозаправну станцію. Сьогодні — це цілий комплекс із магазином, мийкою та генератором, що забезпечує пальним військових і місцевих.
Ця АЗС не раз потрапляла під обстріли. Було зруйновано навіс, дах, колонки. Попри все — вона продовжувала працювати, ставши пунктом незламності. Але зараз розвиток зупинився.
Через фіксований авансовий внесок дохід скоротився настільки, що навіть ремонт пошкоджень довелося поставити “на паузу”.
“Дайте нам вижити. Бізнес у зоні війни не може працювати на загальних умовах”, — каже пан Андрій.
Поки великі мережі можуть компенсувати втрати між своїми об’єктами, малі оператори залишаються сам-на-сам із податковим тиском і руїнами.
Дивіться п’яту частину серії: «Несправедливі правила гри: чому бізнес зникає з паливної карти України?»
